Основні поняття та терміни

Фізична культура – це части­на загальнолюдської культури, яка являє собою всю сукупність до­сягнень суспільства в створенні і раціональному використанні спе­ціальних засобів, методів і умов, спрямованих на фізичне вдоскона­лення людини, зміцнення її здоров’я, підвищення працездатності. Фізична культура особистості відображає її освіченість, фізич­ну підготовленість і досконалість, які досягнуті на основі вико­ристання засобів фізичного виховання.

Фізична культура людини (індивідуума) розглядається як процес оволодіння знаннями, вміннями і навиками виховної, навчальної, оздоровчої, рекреаційної діяльності для наступного використання в процесі самовдосконалення, і як результат – рівень фізичного здоров’я людини, яка може зберегти завдяки своєму бажанню, знанням, здоровому способу життя та рухової активності.

Фізичне виховання визначається як процес, що забезпечує спрямоване формування рухових навичок і розвиток фізичних якостей людини, сукупність яких у вирішальній мірі визначає її фізичну дієздатність, чи як вид виховання, специфічним змістом якого є навчання рухам і виховання (спрямований розвиток) фі­зичних якостей людини. Тобто специфікою фізичного виховання є задоволення потреби людини в знаннях про процеси її фізично­го розвитку та у формуванні і розвитку її фізичних здібностей (сили, спритності, витривалості та ін.) і життєво необхідних їй навичок (ходьби, бігу, стрибків, метань, плавання й ін.).

У процесі фізичного виховання надається можливість цілеспря­мовано впливати на розум, почуття, волю людини з метою форму­вання її ставлення до самого процесу занять фізичними вправами як до соціально необхідної діяльності та засобу самовдосконалення. Закон України «Про фізичну культуру і спорт» визначає цін­ність фізичної культури і спорту для здоров’я, фізичного і духов­ного розвитку населення. Законом передбачено, що фізичне ви­ховання є головним напрямом впровадження фізичної культури і здійснюється шляхом проведення обов’язкових занять у всіх ти­пах навчальних закладів.

Фізичне виховання у ВНЗ – це складний психолого-педагогічний  процес, метою якого є формування фізичної культури особистості, здатного організувати і вести здоровий спо­сіб життя. Фізичне виховання є єдиною навчальною дисциплі­ною, яка навчає студентів зберігати і зміцнювати своє здоров’я, підвищувати рівень фізичної підготовленості, розвивати й удосконалювати життєво важливі рухові якості.

Фізична освіта – процес формування у людини рухових умінь та навиків, а також передачі спеціальних знань в галузі фізичної культури.

Фізичний розвиток – звичайний процес вікових змін морфологічних та функціональних ознаків організму, який обумовлений спадковими факторами та конкретними умовами зовнішнього середовища.

«Фізичний розвиток» вживається у двох значеннях: як процес, що відбувається в організмі людини в ході природного вікового розвитку і під впливом фізичного виховання, і як стан. Фізичний розвиток (як стан) – це комплекс ознак, які характеризують морфофункціональний стан організму, рівень розвитку фізичних якостей і здібностей, необхідних для життєдіяльності організму.

Ознаки фізичного розвитку можна розділити на три групи: соматометричні, соматоскопічні і фізіометричні.

До соматометричних ознак відносять – довжина і маса тіла, розміри грудної клітки, талії, стегон і т.п., довжина тулуба, кінцівок; до стоматоскопічних – форма грудної клітки, спини, ніг, стопи, постава, рельєф і пружність мускулатури, статевий розвиток; до фізіометричних – рівень розвитку скелетної мускулатури, фізична працездатність, рівень фізичних якостей (сила, швидкість, витривалість, гнучкість, координація).

Фізичні якості – це властивості, що характеризують окремі якісні сторони рухових можливостей людини: сила, швидкість, витривалість, гнучкість та інші.

Фізичне здоров’я – це динамічний стан, що характеризується резервом функцій органів і систем і є основою виконання людиною своїх біологічних і соціальних функцій.

Фізичний стан – згідно визначенню міжнародного комітету по стандартизації тестів, характеризує особу людини, стан здоров’я, статуру і конституцію, функціональні можливості організму, фізичну працездатність і підготовленість. Показниками фізичного стану є: рівень максимального споживання кисню, рівень максимальної фізичної працездатності, параметри діяльності функціональних систем організму, морфологічного і психічного статусу, фізичної підготовленості, стани здоров’я. У здорових і практично здорових людей виділяють 4 – 5 рівнів фізичного стану (низький рівень, нижче середнього, середній, вище середнього, високий).

Фізична працездатність – це потенційні можливості людини виконувати фізичне зусилля без зниження заданого рівня функціонування організму, в першу чергу його серцево-судинної і дихальної систем.

Фізична рекреація (відновлення) – комплекс заходів, спрямовані на вдосконалення процесів відновлення працездатності після фізичної чи розумової роботи.

Фізична рекреація – здійснення активного відпочинку людей з використанням фізичних вправ, отримання задоволення від цього процесу.

Фізична реабілітація (відновлення здатності) – комплекс заходів, спрямованих на відновлення втраченої або послабленої функції після захворювання або травми.

Рухова активність включає суму рухів, які виконує людина в процесі життєдіяльності. Розрізняють первинну та спеціально організовану рухову активність.

До первинної рухової активності, згідно визначенню Всесвітньої організації охорони здоров’я, відносять види рухів спрямованих на задоволення звичайних потреб людини (сон, особиста гігієна, прийом їжі, зусилля затрачені на приготування їжі), а також навчальну й виробничу діяльність.

Спеціально організована м’язева діяльність включає різні форми  занять фізичними вправами, активне пересування в школу і з школи (на роботу).

Спорт – це частина фізичної культури, що об’єднує матеріальні і духовні цінності суспільства для виявлення та порівняння досягнень людей у певних видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної та іншої підготовки.

У вузькому розумінні спорт передбачає змагальну діяльність, спеціальну підготовку до неї, специфічні міжлюдьскі відносини і установки у сфері цієї діяльності.

Розрізняють такі рівні спорту: масовий, вищих досягнень (олімпійський), професійний. За віковими категоріями – дитячий, юнацький, дорослого населення, ветеранів.